Бісовий Геловін

Такий пост я нещодавно прочитав в одній із груп, присвячених «традиційним цінностям», і задумався: а справді, наскільки “бісовим” є це свято?

Судіть самі: діти перевдягаються в когось іншого (а точніше, в якогось чорта або козу), ходять по хатах, вітаються незвичним чином з господарями будинку і отримують за це гостинець.

Чекайте-но… Щось тут не так… Чи не таке ж відбувається у нас на Щедрий вечір?.. Невже в нашій культурі є геть точно такий ритуал? А нащо ж діти перевдягаються?

Читаємо «Вікіпедію» (вибачте за не дуже прям потужне авторитетне джерело): «Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. За давньою традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Дівчата-підлітки поодинці чи гуртом оббігають сусідів, щоб защедрувати». Тобто, перевдягаються, щоб до них нечисть не чіплялась, а потім: «За давнім звичаєм перебрані, закінчивши ритуальний обхід, вранці йшли на роздоріжжя палити «Діда», або «Дідуха», — снопи, соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року, потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою».

Добре, а навіщо діти на Геловін перевдягаються у різних бісів-вампірів? Не повірите, але рівно для того ж. Щоб нечисті сили сприйняли «за свого» і не чіпали. А що ж вони роблять увечері, після того як «находяться по хатах»? Правильно, спалюють солом’яного чоловічка… Цікаво, погодьтесь? Древні кельти і наші пращури слов’яни мали майже ідентичні ритуали, з різницею в місяць. Проте, в нас це добра і Богоугодна справа, а інші традиції – ні?

Можливо, справа не в тому, яке значення і що саме святкується у той чи інший день. Можливо, проблема в страхах? Страхах упереджень?

Як ви вважаєте, звідки беруться упередження? Правильно, від виховання, яке дали дитині; від культури, у якій росте дитина. Одним словом, від соціуму, у якому відбувається становлення маленької людини. Чим більш відкритими до нового є батьки, чим менше сусіди і тьоті Галі «кивають» на дитину, даючи «поради з життя, бо багато літ прожила баба» – тим більше шансів, що дитина виросте без упереджень. І навпаки, чим більш сім’я «занурена» в культуру, в традиційні погляди на все підряд (сім’ю, цінності, кому з ким спати і в яких позах…), тим більше шансів почути, як в Митця: «Бо всі люди – це браття на землі, окрім жидів, татар, масонів, негрів, білорусів, котрих я ненавиджу. В цілому ж, я гуманіст – не то шо Ви, папаша» (Гамлєт, Лесь Подерв’янський). Саме цікаве, що як у випадку Гамлєта, людина з якимось упередженим ставленням не дуже може пояснити причину свого ставлення.

Погодьтесь, запитати у 10 людей на вулиці, що за свято Геловін, 8/10 скажуть «це якийсь, ото, американський, бісівський празник з чортами і відьмами». Уточнити, а чому він святкується? Як його «пропустила» католицька і протестантська церкви? Яка історія цього свята? Відповіддю буде або знизування плечима, або репліка про «бездуховний Захід».

Що поганого в тому, щоб віддати шану померлим? А саме такий контекст носить свято. Це вечір, коли поминають померлих (мені здається, чи в нашій культурі теж таке є?). Тільки хто ж в такі деталі хоче вникнути? Простіше ж сказати: «це не наше, воно нам чуже, розбиратися не буду і взагалі «тьху»».

Погана освіченість, у різних, особливо гуманітарних питаннях, починає малювати бісів власної свідомості там, де їх просто не може бути. Порятунком, як на мене, від страхів упереджень я бачу два: по-перше, бажання розібратися в проблемі, хай як сильно вона особисто вам може не подобатися. По-друге – це, якщо дозволите, незашкарублість, здатність поглянути на проблему під різними кутами і покопатися в різних джерелах інформації, щоб створити реальну, об’єктивну картину.

Одним словом, я описую таку характеристику свідомості, як критичність мислення. Штука, яку може дозволити собі далеко не кожен. Відсунути від себе власні упередження, можливо, образи, чи просто «моє мнєніє» і спробувати оцінити ситуацію реально – надзвичайно складно. І ні, справа не в тому, що це важко фізично – почитати кілька джерел, послухати авторитетних людей в тому питанні і зробити загальний висновок. Складність в тому, що «лічноє мнєніє» – священна корова для кожного, і піддати її критиці дуже важко. Для людей часто складно навіть припустити, що в чомусь їх позиція/думка/мнєніє може бути хибною.

Проте саме у розвитку критичного мислення, як мені вбачається, є надія на те, що світ (точніше, люди в ньому) стане трішки більш толерантним, терплячим, а можливо, і щасливішим. Чого я усім і бажаю.

А як ви сприймаєте Геловін? Пишіть, сьогодні можна нічого не боятися

#психолог_кідер #психолог_онлайн #хеллоуїн #геловін #хелловін