Панічні атаки: як діяти, коли ти поруч?

Ніч, тихенько-спокійно, ніщо не віщує біди. Сплю. І тут мене вириває зі сну знайоме відчуття: починає паморочитися в голові.
Знаєте, як перебереш із алкоголем і не можеш заснути через «вєртальоти»? Заплющуєш очі (або і не заплющуєш), а «картинка пливе». От у мене почалися «вєртальоти» під час сну. І ні, перед тим я не пив.
А справа була в тому, що мені затисло один із хребців шийного відділу, і вестибулярний апарат «розхлябався».
Чому відчуття знайомі? Бо таке бувало раніше. Сам стан дуже схожий на напад панічної атаки або ВСД: то кидає в піт, то морозить, паморочиться голова, нудить, а свідомість намагається «вирівняти горизонт». Дякуючи досвіду, я знав, що з собою робити. Також це знала моя дружина. (Наразі я в порядку, дякую за хвилювання ☺ )
А що, якби такий напад у мене був уперше, і моя дружина була «не в курсі»?.. Постфактум вона зізналася, що перші хвилини було дуже незрозуміло, що зі мною робити.
Тож я вирішив розповісти про те, як варто поводитися, якщо поруч із вами (вдома, на роботі, та й просто на вулиці) – людина, яка страждає на ВСД або ПА.

Життя – театр?

Насамперед хочу донести банальну істину: люди, які страждають на панічні атаки – не симулянти.
Так, іноді важко повірити, що: «ПРОСТО Так, НІ з Того Ні з Сього, Отак Взяла І Почала Крутитися Голова. Ну так не буває, правда ж? Щось я, ото скільки живу, ні разу такого не було.»
Це була цитата дружини мого клієнта, у якого були ПА. А вона, чесно мені зізналась, певний час вважала, що чоловік просто відлинює від роботи.
Шановні родичі, близькі, кохані, дружини і чоловіки. Так. Може. Просто так починає паморочитись, нудити, може заніміти кінцівка, може затуманитися погляд. Ні з того ні з сього. Без жодної причини.
Ну, тобто як, причина є – панічна атака.
❓Як відрізнити панічну атаку від відлинювання? Резонне питання, адже після того, як ви, до прикладу, приймете, що з вашим близьким справді відбувається щось лихе, він може «сісти вам на шию» і просто симулювати.
🔴 Відповідаю: стан, який переживає людина під час панічної атаки, максимально… помітний. Зіниці широкі, інтенсивно виділяється піт, легке тремтіння тіла, скоріш за все, різкі погляди у різні боки, можливо, трішки збільшення агресивності або навпаки, різкий «вихід з емоції» (до прикладу, була сварка в подружжі, і тут посеред речення один із учасників раптово перестає сваритися).
Фізіологічних проявів під час ПА більш ніж досить, і «розіграти» їх досить складно.
Так, можна сказати: «Ой, мені шось в боку стрельнуло, мабуть помираю. Ах, води мені! Води!»
Люди з ВСД або ПА так не кажуть.

 

Вам ЗАВЖДИ краще, ніж людині з ПА

«Отльот»
«От’єзд»
«Не моя голова»
«Я не я»
«Накриває»
Ось так говорять люди з панічними атаками про свій стан, коли відбувається атака. Свідомість повністю звужується, і тільки кілька думок лунає в голові: «Хай це швидше закінчиться», «Допоможіть мені», «Я можу померти?», «Зробіть щось, щоб перестало бути так погано».
Так, вам ЗАВЖДИ краще, ніж людині з ПА. Що я маю на увазі? Як би сильно ви (рідні-близькі-кохані) не стомилися, як би вам не було важко піднятися з дивана і принести води або рушник – ви, принаймні, можете точно сказати, де стеля, а де підлога, і де права рука, а де ліва. От здається, якусь єрунду написав. Не може ж такого бути, щоб «горизонт» був не налаштований.
Так уявіть собі, що саме так і буває.
Людина під час паніки майже не усвідомлює, стоїть вона чи сидить, навколо неї є предмети чи нема, може вона за щось вчепитися або кудись сісти чи ні. Як я писав вище – свідомість максимально звужена, і думки геть не про те, чи я випадково можу задіти твою ногу на дивані, бо ти ліг перепочити, чи ні. Думки про те, «як вирівняти горизонт».
Тож якщо ви точно (або і не точно) знаєте, що у ваших близьких панічні атаки або ВСД, будь ласка, просто проявіть звичайну людську підтримку і турботу.
✅Якщо ви бачите, що людина змінилася в обличчі, як-то кажуть, «фарба злізла» – правильна фраза: «Як ти?», «Все гаразд?», «Тобі треба допомога?»
❌Неправильна фраза: «О, шо опять, ото, пенькнуло тобі? Коли ти вже в норму прийдеш?»
Людині під час атаки ЗАВЖДИ гірше, ніж вам.

 

ВСД і ПА за день не минають

Неврози, панічні атаки, вегето-судинна дистонія – це царина психології, а точніше – специфіка роботи мозку. Наш мозок – дуже працьовитий, мудрий, майже досконалий механізм. Єдиний серйозний його недолік – він із дуже великим скрипом погоджується запам’ятовувати нову інформацію або новий досвід.
Спробуйте вивчити іноземну мову. Важко? Важко. Або вперше сядьте за барабанну стійку. Одне какофонічне гупання? Правильно. А через пів року системних репетицій? Щось цілком схоже на стабільний ритм і навіть мелодію?
Мозок вчиться дуже повільно. Точніше формує нові синапсичні зв’язки.
Проблема у тому, що ВСД або ПА не починаються «вчора», люди живуть з ними шматок життя. Хто пів року, хто 10 років. І мозок звикає до того, що тіло час від часу «барахлить». Як би дивно це не звучало, проте для нього це «барахління» стає частиною норми.
Для того, щоб створити нові, здорові звички, нову поведінку, треба час.
Тому, шановні рідні/близькі/кохані, закликаю вас до терпіння.

 

Резюме

Якщо усю статтю звести в один абзац, то він був би, мабуть, таким:
Рідні/близькі/кохані людини з ВСД, ПА або неврозом! Запасіться терпінням. Забудьте свої домисли про те, що ваша мама/дружина/чоловік/син просто хоче «продрушлять» роботу або навчання, і коли треба – допоможіть йому. Зрозумійте, що психотерапія у цьому випадку – не забаганка і не “важка артилерія”, а проста необхідність.
Але основне навіть не це.
Коли атаки лишаться в минулому, ви усією міцною сім’єю обов’язково вип’єте добру чашку чаю за здоров’я усіх разом. Але поки людина поруч з вами страждає – проявіть просту людську чуйність. Неважливо, чи це людина з ПА, чи це дитина, яка впала з велосипеда, чи бабуся, яка боїться перейти дорогу.
Будьте добрішими і чуйнішими один до одного. Бережіть один одного. І тоді все в нас буде гаразд.

 

Щиро Ваш, Микола Кідер

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *