Якою має бути жінка?

«Коли я була дитиною, я сказала: «Я не хочу бути жінкою. Навіщо, якщо це так болісно і так сумно? Але тепер, коли я виросла, я пишаюся бути тією, хто я є. Але в інтересах усіх нас спробувати змінити те, що це означає – бути жінкою.»»

Це цитата із фільму «Квітка пустелі», перегляд якого, власне, і надихнув мене на написання даної  статті.

Фільм автобіографічний – про Варіс Діріє, біженку із Сомалі, яка через багато років стала відомою моделлю.

жінка

У 1997 році вона давала інтерв’ю для журналу Marie Claire. Варіс попросили розказати історію на тему «день, який змінив моє життя». Ітерв’юер, очевидно, очікував почути щось про успішний успіх, історію у стилі «доярка з Хацапетівки» чи «Попелюшка». Але Діріє збиралась розказати зовсім іншу історію, про те, що по-справжньому змінило її життя, і попередньо запитала: «Якщо я розважу вам історію, ви гарантуєте, що надрукуєте її?»

Варіс Діріє розповіла про те, що у віці 3-ох років їй провели процедуру жіночого обрізання. З однойменною процедурою для чоловіків вона не має нічого спільного.

 

Жінка. Традиція обрізання

Зараз я коротко опишу, що це за процедура. Якщо ви не готові, можете цей шматок тексту не читати. (Але це життя, і в реальності воно буває куди більш нестерпним, аніж його опис):

Будь-яким гострим предметом, як правильно, нестерильним, (це може бути лезо, шматок скла), без будь-якого знеболювання, дівчинці відрізають статеві губи і клітор. Після цього піхву зашивають. Як правило, процедуру проводить людина без медичної освіти. Коли дівчинка виростає, її «відкриває» чоловік у першу шлюбну ніч. Це традиція, згідно якої жінка точно залишається «чистою» для свого чоловіка.

«Який жах! – можете подумати ви. – Бідна жінка! Бідні африканки!»

Але не поспішайте з висновками. Проблема набагато глибша і ширша, аніж може здатися на перший погляд. Яку проблему ми бачимо на поверхні? «Процедура, яка калічить жінок фізично і психологічно. Антисанітарія. Жорстокість. Дикі люди.» – приблизно такий зміст більшості коментарів і відгуків до фільму.

 

Старі добрі традиції

Але що лежить в основі цієї жорстокої процедури? Люди, які її проводять, вважають, що від природи жінка неправильна, її треба перекроїти – щось відрізати, щось зашити, аби вона стала правильною, чистою, зручною для свого чоловіка. Щоб не отримувала сексуального задоволення, але вміла задовольняти сексуальні забави чоловіка. Бо єдине, для чого створена жінка – щоб її взяли заміж. А якщо вона не «очищена», то заміж її ніхто не візьме.

Так, в основі процедури жіночого обрізання лежать старі «добрі» традиції. Установки. Нічим і ніким не обґрунтовані правила.

Те, що традиція обрізання є абсурдною – видно збоку, людям, які далекі від Африканських традицій. Але самим носіям традицій це вкрай важно усвідомити. Вони знайдуть купу доводів, пояснень  на користь цієї процедури, які їм щиро здаються логічними, вагомими, переконливими – «так заведено», «так ще наші діди робили»,  «бо так треба», «а що люди скажуть», «задача жінки – народжувати дітей і оберігати сімейне вогнище, так природою було задумано».

Якщо подивитись не на поверхню, а саме в суть проблеми, то дикими можуть здатися не лише народи Африки, чи не так?

 

«Люди впевнені, що проблема стосується лише жінок Африки. Саме тому вона й досі існує» (Варіс Діріє)

У сучасному світі, у різних країнах, і у нашій в тому числі, є купа глибоко вкорінених установок про роль жінки, які нам так само здаються логічними. Але від цього вони не стають більш здоровими.

Ким і для чого ці традиції були придумані – зараз важно знайти істину. Але весь «сік» у тому, що зараз ці установки підтримуються самими ж жінками. У своїй практиці я ніколи не зустрічалася із залізобетонними установками у чоловіків в стилі  «жінка повинна…». Якщо ці установки і є, в голову сина, скоріше за все, їх вклала… мама.

Жінки самі себе не сприймають як окрему ПОВНОЦІННУ живу істоту, від природи правильну. У більшості жінки себе сприймають, як придаток до чоловіка, уже існуючого або майбутнього – такий собі апендикс, якого легко і без долі сумніву можна позбутися, якщо він починає приносити дискомфорт.

І жінки усе своє життя судомно намагаються бути комфортними, зручними. Кожен обирає свій спосіб для цього – гарно виглядати, добре готувати, підтримувати порядок вдома, добре виховувати дітей, дружити зі свекрухою, добре вчитися, зберігати цноту,  не говорити про проблеми і  т.д.

Ті, хто не готовий втягуватися в цю гру, часто страждають від того, що народились у тілі жінки. Власне, проблема анорексії – одна з таких. У дівчаток припиняються менструації, груди перестає бути видно…– ну, чим не хлопчик?

Але проблема від цього не вирішується. Бо народжуються і виростають інші дівчатка, яким уже з народження мами передають традиції, розказують, що повинна і чого не може робити жінка.

жінка

Проблема традицій, установок не втому, що вони є. А в тому, що ми ними керуємось, минаючи свою волю і свої бажання. Якщо хтось кожного дня готує борщ, і робить це із задоволенням – я щиро радію. Бо це робиться з мотиву «я так хочу», а не «бо жінка повинна це робити».

Важливо не стільки те, ЩО ми робимо чи чого не робимо, скільки причина, ЧОМУ я обираю це робити? І чи правда вибираю? Тільки так ми можемо отримувати задоволення від даного НАМ життя.

 

Щаслива бути жінкою, Тетяна Кідер.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *