Чому потрібно бити яйця?

Відгреміли удари пасхальними крашанками і писанками, люди полегшено зітхнули, послаблюючи пояси на дві, а то і три поділки, а на дворі зеленіє городина. Словом, світлий празник Великдень, Пасха, пройшов успішно.

Є одна річ, яка дивувала мене, коли я був маленьким хлопчиком: чому ці красиві писанки, смачні паски і сирні бабки можна робити лише на Великдень? Кутя готується на Різдво, а Олів’є (салат руський) на Новий Рік?

Ну, так заведено. Традиції, скажете ви. І будете праві.

Що ж таке традиції?

Це вкорінені в підкірку головного мозку правила і ритуали, які проводяться в суворій послідовності з прив’язкою до певного моменту. Будь то щоденні поклони мусульман, походи до церкви у неділю, прибирання власного маєтку по суботам або прослуховування маршу Мендельсона на весіллі. У різних культурах різні традиції і носії цієї самої культури, більше чи менше повинні їх (традицій) притримуватися.

Чому повинні? Бо так заведено. Якщо не виконати певне дійство у певний час, на думку наших предків і щиро віруючих вірян, щось станеться. Ніхто не запевнив, що це щось – обов’язково погане, але ризикувати не варто. Мало лі?

Це настільки глибокі і безапеляційні установки, що почути від когось на минувший Великдень, привітання НЕ «Христос Воскрес» (в нашій країні) – просто дивно.

Для чого існують традиції?

З одного боку, різноманіття свят і створених у кожній окремій родині традицій збагачують сірі будні.

Пам’ятаєте, як маленькими чекали Миколая і намагалися не спати цілу ніч – дочекатися, коли він прийде? А як в школі чекали валентинок від «прекрасних незнайомців» і змагались, хто збере більше листівок?

З іншого боку, розмальовувати, за традиціями, можна далеко не всі будні, а лише суворо відведені для цього дати. Погодьтесь, побачити в когось у вікні мигаючі вогники не на новорічні свята, можливо, так само гарно, хоча і «якось не то». А якщо ж вони миготіли б цілий рік – взагалі хоч якесь задоволення приносило б? Або ніхто ж не заважає носити вишиванку у будні дні? Не заважає. Але здається, що, якщо перетворити вишиванку у повсякденний одяг, її особливість зникне. Хіба не так?

Одна із традицій, якої особисто я із задоволенням дотримуюсь – це розмальовування писанок. Сам я далеко не художник, і руки в мене до олівця зовсім не пристосовані. Проте, писанка – така унікальна штука, яку як не намалюй – вийде по-своєму красиво.

Але малювати їх «можна» – лише на Великдень. І це, з одного боку, справді дуже круто, так як є якийсь умовний «дозвіл» на таке дійство, а з іншого – дуже сумно, адже поруч зі мною купа інших людей, які їх розмальовують.

Тут я хотів би звернути увагу на один нюанс: у нашій культурі є багато Великодніх традицій: випікання пасок, малювання крашанок-мальованок-писанок, прибирання будинку за місяць до свята, обов’язкове освячення пасок (навіть якщо Великдень – це єдиний день у році, коли ви ідете до церкви). А що, якщо дотримуватись не всіх традицій, а лише тих, як вам особисто до душі? Крім того, ніхто не забороняє створити власну традицію у кожній окремій родині/сім’ї.

традиції

Але є велика різниця у тому, чому ми розписуємо писанки на Великдень? Через те, що «так усі роблять і так треба», чи «тому що це приносить задоволення»?

Я одягаю вишиванку на День Вишиванки, бо «так треба», чи я хочу придати особливості цьому дню?

Отут вже вмикається усвідомлення (бажано, звісно, його завжди тримати увімкненим, але маємо те, що маємо). Мотив, який керує вами або його повна відсутність. Ви повертаєте голову праворуч-ліворуч при переході на «зебрі» тому, що переживаєте за безпеку чи «тому, що так треба»? Ви допомагаєте літній людині піднести валізу до будинку, «бо так роблять хороші хлопчики» чи тому, що ви щиро хочете допомогти? Поступаєтесь місцем у маршрутному таксі жінці з дитиною «бо так треба», показати усій маршрутці який ви свідомий громадянин, чи просто, щоб допомогти?

Який ваш мотив у виконанні традицій? Чи задавались ви питанням, чому на те чи інше свято ми робимо ті чи інші речі і чому у інші дні – таке робити не варто?

Поставте собі кілька незвичних запитань і ваше життя стане на йоту більш усвідомленим, а значить – більш вільним.

Щиро Ваш, Микола Кідер.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook
Facebook
YouTube