Сором або як уміло управляти людьми

Людина – це така істота, яка керується емоціями і почуттями. Весь об’єм їх різноманіття люди умовно поділили на «позитивні» – тобто ті, які переживаються тілом приємно і «негативні» –  ті, які переживаються неприємно. Проте я хотів би додати ще один спосіб класифікації почуттів та емоцій: «природні» і «антропогенні», тобто створені людиною. Саме про таке, придумане, почуття ми сьогодні і поговоримо.

З назви статті зрозуміло, що мова буде йти саме про сором як почуття. І одразу відповім ствердно: так, у тварин (а людина – це тварина, хоч і з розвиненим мозком) даного почуття просто не існує, відповідно воно створено людьми. Якщо виразитись більш точно – соціумом.

Сором може виникнути лише у випадку, коли в ситуації, яка склалась, був хоча б один, умовно кажучи, «глядач», який міг би засоромити. Якщо ж сталась якась подія, яка мала б викликати сором, проте «глядачів» не було – нема перед ким, власне, соромитися. Проте, може виникнути відчуття провини.

Сором

А, власне, почуття провини – цілком природна річ. Уявіть собі левицю, яка занадто сильно вкусила левеня. Вона чує, як воно скавчить і бачить, що те кульгає. І левиці не соромно, вона відчуває провину, так як вчинила лихо. В результаті вона намагається якось виправити скоєне, наприклад, зализуючи рану дитинці.

Нормально відчувати відповідальність за скоєну помилку. І нормально мати бажання виправити шкоду. Скажімо, заходячи в будинок, ви зламали ручку від дверей. Перша думка після: «От халепа, ручка зламалась! Треба полагодити».

Проблема лежить у іншому.

 

Як маніпулювати дитиною

Батьки, вважаючи, що дитину потрібно виховувати розумною, економною, скромною і соціально зручною, прищеплюють відчуття сорому. Яку б шкоду не зробила маленька людина – перше, що вона чує – це: «Тобі не соромно? Що це ти наробив(-ла)? В тебе руки з якого місця ростуть? Тебе покарано!».

Одним ударом вбивають двох зайців. З одного боку, пояснюють місце дитини в родині. Адже якщо її покарано через те, що та впустила чашку, значить сама дитина – менш важлива. З іншого – нав’язують страшенно болючий, неприємний стан, який записується  у голові дитини як патерн: якщо я щось роблю неправильно – мені треба «згоріти з сорому».

Оскільки відчувати сором дуже неприємно, дитина з усіх сил намагається усе робити добре. А кожна наступна помилка, більша чи менша, сприймається дуже гостро. В результаті, такою дитиною легко керувати, поки та маленька і не менш легко маніпулювати нею в дорослому віці. Потрібно лише, коли та оступиться, «нагадати» їй: те, що вона зараз зробила – безсоромно.

І я зараз говорю не стільки про етику і мораль, які, по ідеї, мають стояти пліч-о-пліч з соромом. Адже слово «безсоромно» пов’язується саме з якимись аморальними речами. Проте людина потрапляє в стан сорому через велетенську кількість причин, які не завжди мають щось спільне з етикою.

До прикладу, дівчинку навчили, що хороші дівчата ходять виключно у штанях, а ті, хто носять спідниці (тим паче короткі!) – це… ваш варіант. Відповідно, якщо дівчина подивиться у бік спідниць, або (не дай Боже!), вдягне – вона відчує жахливий «приток» сорому, адже хороші дівчата такого не носять (історія не вигадана).

Так-так, я говорю про ті самі інтроекти, про які писав у попередніх статтях. Це все лише додатковий спосіб керування свідомістю іншої людини. І сама форма соромлення – ніщо інше, ніж спроба взяти під контроль того, кого намагаються засоромити.

 

Висновки

Уявіть лише усіх бабусь в церквах, які соромлять через те, що «ви не правильно хреститесь»; кожного другого перехожого, який прокричить: «Розтяпа!», – коли ви, підсковзнувшись на льоду, вхопитесь за нього рукою; чи натовп «небайдужих», які миттю засоромлять, якщо ви не поступитеся місцем в транспорті жінці! І нікого не хвилює, що я прийшов в церкву поспілкуватися з Богом; підсковзнувся не по своїй волі і взагалі, мені пощастило вхопитися рукою, інакше б я впав (що, мабуть, тільки потішило б оточуючих); а якщо я сиджу, то можу бути дуже втомленим…

І нікого це не повинно турбувати. Як і ніхто не має права тикати вам у те, що і як вам робити. Це лише маніпуляція, на яку ви або «ведетесь», впадаєте в сором, або ні.

Будьте критичними до того, що відбувається навколо вас.

 

Щиро Ваш, Микола Кідер.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *