Турбота про себе

 «Робота-робота, перейди на Федота», – це приказка минулого часу. Зараз «на Федота» всі передають… турботу… турботу про себе. Виявляється, що роздута за край порада «себе потрібно любити і про себе піклуватися», на стільки вже набила оскому, що багато людей, відверто кажучи, сахаються, коли чують подібні слова. Нещодавно почула від однієї панянки, що турбота про себе… для неї стала обтяжливою. Так, буває і таке.

Але буває не від нестримної турботи про себе, а від складності розрізнити, де закінчується турбота і починається вистава ансамблю «Песни и Пляски».

Турбота про себе у багатьох, зокрема панянок, асоціюється з інстаграмною, ідеально обробленою фотографією. На ній молода жінка занурюється в джакузі, повне піни. В одній руці вона тримає кришталевий келих з Шато Бордо, іншою повільно тягнеться до червоної полуниці, яка як ніщо інше ідеально підходить під новенький гель-лаковий манікюр… Все це, зрозуміло, відбувається на заході сонця, під відкритим небом, на віллі, де-небудь біля океану… ну, це в ідеалі.

турбота про себе

В реальному житті ж, зрозуміло, таке можливо далеко не у кожного. Та й не кожному воно і треба. Але, швидше за все, ви про це не знаєте. Вам, мабуть, уже давно впарили, що ви зобов’язані всього цього хотіти. В іншому випадку виявиться, що “ти про себе не дбаєш”.

Турбота як втеча від реальності

Ясна річ, що така турбота давно вже стала трендом і дуже навіть непогано продається. А під шумок – і піни для ванни, і аромасвічки, і Шато Бордо і інші супутні атрибути. Але чи не пахне все це, як говорилося раніше, виступом ансамблю «Песни и Пляски», головне завдання якого – розважити і/або відволікти від реальності?

Візьмемо інший приклад: чи доводилося вам коли-небудь спостерігати, як у великій родині на всеродинних зборах починав плакати малюк? Кожен член сім’ї відчуває за собою обов’язок розважити і відволікти цю маленьку страждаючу істотку. У хід йдуть пісні, жарти, кривляння, гримаси і багато іншого, на що тільки здатне невміння переживати неприємні почуття. Але чи турбота це про дитину? Ні. Чи треба її втішати? Не факт. Чи треба їй поспівчувати, дізнатися від чого вона плаче і спробувати допомогти вирішити питання? Так. Це і буде турбота.

Виявляється, турбота, в тому числі і про себе – це далеко не завжди радісно і приємно. Це не розважати себе новим манікюром і ванною з піною в перервах між тим лайном, що відбувається у вашому житті. Це вміння вкладати внутрішні ресурси в те, що б не допускати це саме лайно у ваше життя, або вміти швиденько з ним розібратися. При такому «розкладі» і відпочивати, по суті, не буде від чого.

Щиро бажаю розвинути в собі цю навичку!

З вірою у Вас, Тетяна Кідер.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *