Перфекціонізм. Що з ним робити?

У попередній статті я закінчив на питанні, що робити, якщо ви або хтось з ваших рідних страждає від перфекціонізму і, як результат, скоріше за все, панічних атак. Виконую обіцянку.

Найстрашніша річ для перфекціоніста – зупинитися. Те, що називається «перевести подих».

Мій тато також з цієї когорти людей.

Пам’ятаю, коли був малим і ми їздили літом до моря, на відпочинок, для батька щастя і задоволення від моря тривало приблизно два-три дні. Після цього він шукав собі «заняття». Коли відпустка припадала на пору року, коли не було можливості поїхати до моря, він починав/продовжував ремонт нашої дачі. Перші два дні він чесно лежав на дивані біля телевізора, а потім в ньому «вмикалось» і він починав працювати по господарству. Його найулюбленіша приказка була «найкращий відпочинок – зміна діяльності». І, здається, ну що тут такого? Усі беруть відпустку, щоб зробити ремонт абощо. Правильно? Де ж часу на таке знайти.

Все воно вірно. Та тільки якщо ви працюєте і на роботі і в час коли, по ідеї, повинні відпочивати => коли ж ви відпочиваєте? Колись приблизно таке питання я задав батьку, на що він відповів: «Ну не можу я відпочивати. Що ти зі мною зробиш? Мені скучно».

Хочете вірте, хочете ні, але в цьому і є суть питання. Проблема не у тому, що люди беруть на себе над багато, навіть не в тому, що намагаються усе, що починають, робити на 5+. Проблема ховається у тотальному нерозумінні такого слова, як «відпочинок».

Не напружуватися не означає відпочивати

Останні три роки я працюю віддаленим терапевтом клініки доктора Пастушенка в Німеччині. Принцип, яким я виділив даний підрозділ – одна з ключових речей, які ведуть до лікування панічних атак і вегето-судинної дистонії. Він простий як двері, проте донести його пацієнтам нашої клініки або клієнтам, які звертаються особисто до мене – надскладна задача.

Уявіть, що ви їдете на велосипеді. Для того, щоб збільшити швидкість, ви прикладаєте зусилля (крутите педалі). Якщо ви стомлюєтесь – ви перестаєте крутити і вас несе інерція набраної швидкості. Час, поки ви не крутите педалі – це час, коли ви відпочиваєте. Виходячи з такої логіки, якщо я не працюю – я автоматично відпочиваю. Повертаючись з роботи, як усі нормальні люди, після вечері лягаю на диван дивитися телевізор – відпочиваю. Так вважає переважна більшість людей.

Інший приклад. Поїздка з друзями на природу. Здавалося б, насправді, там дуже багато «тєлодвіженій». Завезти-привезти учасників гуляння. Розвести і слідкувати за полум’ям. Поки готуються страви, якось самих себе розважати. Цей весь час, здебільшого, проводиться на ногах. Проте «на виході», є відчуття – «ото гарно погуляли» (відпочили).

І третій приклад – ви, знову ж таки, після важкого трудового дня, напускаєте собі гарячу ванну з піною і занурюєтеся в неї на півгодини. Чи відпочиваєте ви в процесі? Скоріше так, ніж ні. Чи приємно вам? Більшості людей так. Чи розслабляєтесь ви? Так. Це стан розслаблення, за умови, звісно, якщо ви в змозі відключити голову і щиро лежати у ванній, а не «помитися і бігти далі робити справи».

Відпочинок. Розслаблення. Бездіяльність

Далі я хочу наперед застерегти від складних лінгвістичних і філософських нюансів і сам опишу сенс, який вкладаю у значення вищезгаданих слів.

Лежання біля телевізору ввечері (чи вдень, немає різниці) – це стан, коли ви умовно перестаєте крутити педалі. Це не відпочинок, а так звана – бездіяльність. Яка може нести розвантажуючу опцію, але загалом такою не являється.

відпочинок

Розслаблення – це стан, який досягається шляхом створення для тіла приємних, здорових умов, коли усі види м’язів, включно з мозком, жодним чином не задіяні у будь-якій діяльності.

І відпочинок – це стан, який може бути перенасичений активністю, проте який веде до емоційного підйому, збільшення гормону щастя і відчуття задоволення. Як результат – наповнює тіло енергією.

Відпочинок може бути як активним (вищезгадана поїздка до лісу або поїздка в гори), так і пасивним. Пасивний відпочинок частіше всього включає розслаблення, хоча це не є обов’язковим фактором.

Рецепт щастя

Для того, щоб не перетворитися на заручника панічних атак і перфекціонізму – знайдіть свої власні способи відпочинку. Розумію, що можуть бути люди як мій тато, який це слово просто не розумів. Тоді, свідомо, в якості домашнього завдання, змусьте себе зупинитися. Тіло  насправді дуже лінива штука. Воно радо вчепиться в шанс трішки побайдикувати.

Залишиться лише одна проблема, як «відпочиваючи» перфекціоністу зупинити внутрішній діалог з собою, типу: «Ну ок, я уже відпочиваю. Нічого не роблю. Вже не роблю цілих три хвилини. О, а що там в мене в коморі, ооо, це ж поприбирати треба було ще місяць тому… так, ні, стоп, я мушу не працювати…»

Про це я спробую розповісти у наступній статті.

Щиро Ваш, Микола Кідер.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *