Інтроекції

Поговорили трішки про проекції, треба згадати і про їх кровного брата, хоча і не близнюка – інтроекції. У повсякденному житті ми зустрічаємось з інтроектами постійно: одні люди, з нашої точки зору, роблять щось жуть яке хороше, інші – щось погане; одні дівчата вдягаються «розпусно», інші ж, (знову-ж таки, з нашої точки зору) – навпаки, могли б дозволити собі більше; одні вважають, що літр пива зранку це «для зігріву», інші ж вважають, що це перший крок (а то й не перший) до алкоголізму… і так далі. Що ж таке інтроект, запитаєте ви? А зараз і розберемося.

Приклади, які я наводив вище, можна описати одним словом – власна думка. Нажаль, українською сказати можна саме так, проте більш точними будуть англійське слово «opinion», або російське «мнение». І, здавалось, тут немає про що говорити: «хтось любить ананас, а хтось – свинячий хрящик». Також кажуть, що «про смаки не сперечаються». Все так, тільки є, як завжди, маленьке «але». Питання у тому, як людина дійшла до тієї чи іншої позиції, або чому вважає так чи інакше?

 

Як виникають інтроекції?

Усі ми родом з дитинства. Саме тоді закладаються основи людської моралі і розділення світу на «хороше» і «погане». Говорячи зовсім просто, інтроекції – це результат виховання. Та сформована думка (opinion), що бити котика чи собачку погано, а перевести бабусю через дорогу – добре. Такий собі власний кодекс честі – якщо бажаєте, назвемо його так. Туди входять особливості культури, особливості часу (сьогодні нікого не здивуєш тим, що перед їжею треба мити руки, а якихось 200 років тому це питання викликало не таку очевидну позицію), релігійні і, звісно, внутрішньосімейні.

Я колись працював в соціальній службі і, мабуть, ніколи не забуду одне з наших соціальних інспектувань (така робота). Ми прийшли в будинок, у якому була новонароджена дитина, де мали оцінити стан проживання. Описати, що ми побачили, дуже складно, скажу «сок», так би мовити: посередині широченного дубового столу лежала дитина, замотана, замість “памперса”, в пакет «BMW». В той самий пакет і під пахви було напхане сіно. Звісно дитинка кричала. На наше питання, як так можна з дитиною, молода матір відповіла: “Мене так виховували і я так буду”.

інтроекції

Я маю сильні сумніви, що ця дівчина пам’ятає, як вона сама була немовлям, проте даний приклад як ніщо інше ілюструю проблему. Те, як ця мати поводила себе з дитиною, є її досвідом, її вихованням, її інтроекцією. Проблема починається тоді, коли ВСЯ поведінка керується установами і принципами, не зважаючи на обставини. Я цілком реально усвідомлюю, що ця молода мама могла рости в час, коли в її будинку не було води та газу і її мати, як могла, так і доглядала за нею. Але, вибачте, на сьогоднішній день, в її хату була заведена і вода і газ, проте користуватися ними вона не квапилась.

 

Висновки

Питання не у тому, що інтроекції – вони-ж правила, установки або принципи, взагалі існують. Насправді, від них є дуже багато користі, так як, використання цих самих правил і установок формує в дитини ряд соціально адаптивних навиків.

Але, якщо людина керується виключно ідеями, які їй розповідають «більш досвідчені», «старші», «мудріші» правилами, які втратили свою актуальність просто від часу, та не має своєї точки зору, позиції (opinion) – тут можемо з повною упевненістю говорити, що це людина, яку поглинули інтроекції.

Будьте свідомими та критичними до того, що відбувається навколо вас.

 

Щиро Ваш, Микола Кідер.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *