Один із типових симптомів, з якими приходять до мене люди, що страждають від ВСД або панічних атак – це біль у серці, грудній клітці або десь поруч з тим місцем.
Переважна більшість клієнтів перед зустріччю зі мною читають різну літературу, пов’язану з їх хворобою. І скільки б вони не знаходили джерел, що стверджували б, що «це не серце», «з серцем все гаразд», «це все в голові» – жодні пояснення людей не заспокоюють.
Їх можна зрозуміти, адже вони реально відчувають, біль у серці. Відповідно, будь хоч тричі впевненим, що в цьому нічого страшного нема, страх оселяється в душах.
Про цей самий біль у грудній клітці я хотів би озвучити кілька слів.
Корінь проблеми
Усі без виключень люди коли-небудь хворіли. І це нормально. Щойно з тілом відбувається щось не те, одразу починається пошук шляху, як знову стати здоровим. І це також нормально. Відповідно, виходячи з досвіду, коли щось десь болить, треба знайти причину цього болю і її вирішити. Сам по собі біль – це симптом, прояв, мовою комп’ютерної техніки – гіперпосилання або ярлик. Він не несе жодної інформації, але приводить до чогось важливішого.
Проте існує велика різниця між тим, що саме і як саме болить.
Одна справа, коли ми вдаряємо руку, там утворюється синець і доторкатися до цього місця неприємно. Коли виникає біль, скажімо, під час того, як людина робить вдих чи видих – це сприймається інакше. І зовсім третя справа, коли болить один із найголовніших органів (хоча насправді болить зовсім не серце), від якого залежить все життя в цілому.
Також існує окреме питання сили болю. В грудній клітці, зазвичай, виділяють кілька типів болю, а саме:
По силі прояву:
- Тягнучий;
- Гострий (з печінням);
- Тупий (без печіння);
- Відчуття тяжкості – при звичних обставинах його робота не усвідомлюється;
По тривалості:
- Короткотривалий;
- Довготривалий;
- Раптовий.
Через слабке розуміння внутрішніх процесів, які протікають всередині тіла, часто виникає неконтрольований і, насправді, безпричинний, але сильний страх.
Біль як він є
Насправді біль у серці, як і в будь-якому, крім мозку, органі, може бути. Але тут починається купа цікавих і заплутаних проблем. Коли відбувається, до прикладу, серцевий напад – виникає біль, а точніше тиск, печіння, відчуття тяжкості. Проходить він сам собою, десь за 2-3 хвилини при відпочинку. І… те що називається, «віддає» у ліву руку, нижню щелепу або під лопатку. Виникає від фізичного перенапруження. У випадку, якщо біль не проходить більш як за 15 хвилин, напад може перерости в інфаркт Міокарда. Відповідно, щойно виникає відчуття, що щось не так – одразу треба викликати «швидку».
З інфарктом Міокарда ситуація інакша: біль є раптовим, гострим, ще його називають «кинджальним», інтенсивним і не припиняється більше 15-ти хвилин. Необхідна невідкладна допомога лікарів.
Ситуація, яку описують мої клієнти, як правило, разюче відрізняється від наведених прикладів. Біль триває годинами, характер болю «тягнучий», тупий, з постійним відчуттям самого серця, який то виникає то зникає, часто сам по собі, а часом має певну систему проявленості.
Якщо біль у серці не істинний, що ж болить?
Боліти можуть сердечні м’язи після фізичного перенапруження, область в районі серця може боліти через остеохондроз і навіть через проблеми з травленням. Таких болей переважна більшість і їх називають несправжніми, або неістинними. Сама їх наявність, звісно, лякає, проте жодної небезпеки для тіла і життя не несе.
Зрозумійте мене правильно: я в жодному разі не веду до того, що на прояви свого тіла треба дивитись зі скепсисом і, якщо щось заболіло, ставитись пофігістично. Зовсім ні, якщо виник біль – це ознака того, що тілу потрібне піклування. І обов’язково, «для надійності», щойно відчується біль в області серця, треба звернутися до кардіолога, пройти обстеження і впевнитися, що наш «моторчик» в порядку.
Разом з тим, я закликаю не впадати у паніку при першій ліпшій нагоді, тримати розум ясним і тверезо оцінювати ситуації, які відбуваються з вашими рідними, або Вами самими.
Будьте здорові!
Щиро Ваш, Микола Кідер.
