Узагальнення

Чи звертали ви увагу, як часто у нашому щоденному вжитку ми використовуємо слова-фрази типу: «та всі то знають…», «всі здорові люди вважають, що…» чи «та це ж очевидно, що…»?

Це так звані узагальнення. А що буде, як я вам скажу, що узагальненнями користуються виключно невпевнені в собі люди, які намагаються приховати хиткість своєї позиції «силою спільної думки»? Як то кажуть, гуртом і батька легше бити, так? Значить, якщо я буду говорити щось від імені «усіх» – мої слова стануть більш авторитетними… Тільки так, нажаль, не відбувається.

 

Природа проблеми

Відсутність впевненості у власних знаннях, переконаннях, недостатня обізнаність тощо веде до того, що власну думку незручно, страшно озвучувати. Особисто я в розмовах з людьми намагаюсь зрозуміти хід чужої думки. Яким чином мій візаві дійшов того чи іншого висновку. Наприклад, чую фразу: «Чоловіки більш логічні, а жінки більш емоційні». В мене виникає питання: а з чого ви це взяли? На що опирається озвучена вами думка? Коли отримую відповідь: «Це довели психологи», – я залюбки уточнюю: які саме психологи, яке було дослідження і так далі. Так, ви правильно зрозуміли: у мене, насправді, дуже мало друзів :). Ніхто (узагальнення) не любить зануд.

Просто проблема, насправді, глибша ніж здається (так-так, і знову вони). Чим більше людина прикривається лозунгами і використовує їх як вектор власної діяльності, виправдовує свої  косяки тим, що «усі тельці вперті» або стверджує голослівно якийсь факт, не розуміючи предмета – це знімає відповідальність як за власні дії, так і за некоректну інформацію.

Уявімо ситуацію, що студент-першокурсник потрапляє вперше на сесію у вуз. З кожного рогу він чує: «Ой, та усі заносять. А як не занесеш – не отримаєш бал». І хоче він чи не хоче, але, раз про це говорять усі, складається думка, що хабарі – це… не те щоб добре чи погано – це нормально. Адже усі так роблять, ну і я як всі.

Пізніше цей хлопчина потрапляє на роботу, де дізнається, що здавати гроші на подарунок шефу – це не те що добре, це обов’язковий атрибут роботи. Це йому каже його напарник. Що ж, усі так роблять, ну і я як всі.

Батьки запитують: «А коли ти вже одружишся? Усі твої однолітки вже давно з дітьми, а ти ще байдики б’єш». «А й справді, на зустрічі випускників усі вже мають власних дітей… Що ж, усі так роблять, ну і я як всі». І одружується на першій ліпшій, аби бути як усі.

 

Загострення проблеми

Перегляньте кілька запитань:

  • Чому я маю жити, «як усі»?
  • Чому я купую таку, а не іншу зубну пасту?
  • Чому я дивлюсь «Іронію долі» на Новий Рік?

Якщо на ці питання ви відповіли приблизно так: «Тому, що я довго і вперто вивчав, яка зубна паста мені підходить; живу як усі, бо це найкращий варіант зі всіх можливих; дивлюсь «Іронію», бо, на мою думку, це геніальний фільм – до вас в мене питань немає. Ви твереза, свідома людина, яка знає чого хоче, яку важко відволікти рекламою. Ви свідомо робите свій вибір і не жалкуєте після вдалої або не вдалої покупки.

Якщо на питання вище ви відповіли: «Ну, бо того.» – дочитайте статтю до кінця.

узагальнення

Коли думка починається зі слів «я вважаю так чи так, відповідно до мого досвіду», або «у відповідності до досвіду такого і такого вченого/авторитету у певному питанні», або «для мене прийнятним є те чи інше тому, що це корисно/правильно для мого власного тіла» – тоді той, хто промовляє такі речі, відзначає, що те, що підходить йому, не факт що підійде комусь іншому. Такі люди, як правило, не дають нікому порад з «житєйської психології», так як розуміють, що універсальних порад для усіх просто не існує. Крім того, вони твердо впевнені в своєму виборі який їм їсти хліб чи які носити джинси.

 

Для того, щоб дійти до такого стану, потрібно пройти досить непростий шлях.

Перше, це винищувати зі свого мовлення узагальнення як такі. Говорити про оточуюче від власного імені. Взяти на себе відповідальність за свої слова і власну думку. Не боятися її відстояти і, що НАБАГАТО СТРАШНІШЕ – за необхідності змінити її і допускати хоча б ідею про те, чи справді моя думка – така вже 100% правильна?

Друге – постійно розвиватися інтелектуально. Чим більше ви будете знати, в найширшому розумінні, тим більше сили і ваги буде мати ваша думка. А оперувати ви почнете не до «житєйської мудрості», а до конкретних знань конкретних людей.

І третє, найголовніше – налагодити контакт з власним тілом, емоціями і потребами. Щойно ви навчитеся слухати, як тіло, душа, якщо бажаєте, підказує вам, що для нього корисно і потрібно – тоді ви зрозумієте, що вам не треба настанови «більш авторитетних людей», «усіх» по будь-якому питанню. Ви почнете робити речі, які резонують на вашій хвилі, а не ті, які загальноприйняті.

Звучить просто, хоча насправді це зовсім не так.

Поділіться у коментарях, чи використовуєте самі узагальнення і як, на вашу думку, вони впливають на вас, як особистість.

 

Щиро Ваш, Микола Кідер.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *