Синдром хронічної втоми

Сьогодні мені хочеться поговорити з вами про такий феномен сучасності, як синдром хронічної втоми (СХВ). Термін, я думаю, багатьом не новий і якщо недовго пошукати, знайдеться ціла маса інформації про даний недуг. Я хочу на прикладі моїх клієнтів показати, як синдром хронічної втоми переживається (протікає), а також, що варто і чого не варто робити, якщо вам здається, що і ви потрапили під владу хронічної (постійної) втоми або занепаду сил. Одразу уточню: моїми клієнтами (про яких йтиметься у цій статті) були студенти, молоді люди віком до 21 року. Але це не означає, що форма роботи з більш дорослими людьми буде відрізнятися. В даному питанні ні вік, ні стать особливої ​​різниці не мають.

Синдром хронічної втоми

Спортсмени також втомлюються

Почну з історії молодого хлопця, якого, для дотримання конфіденційності, назвемо Андрієм. Ситуація була такою: студент-відмінник, староста студентської групи, футболіст збірної факультету і тренер шкільної команди, музикант, «надія і опора сім’ї» і просто приємний хлопець який, природно, користувався популярністю у дівчат. Як розумієте – студент-ідеал.

Здавалося б, що при таких розкладах молодій людині робити у психолога? Його запит звучав так: нав’язливий головний біль, який не проходить. Звичайно ж, він уже був на всіляких МРТ, обстеженнях і так далі. Лікарі лише знизували плечима і говорили, що «у тебе бичаче здоров’я, але, схоже, ти просто втомлюєшся» і рекомендували «трохи відпочити». На той момент він був на канікулах і, скориставшись порадою, нічого не робив удома.

На жаль, ситуацію це не виправило – голова як боліла, так і продовжувала боліти. Згодом він почав мало-помалу розповідати, що насправді, вся «ідеальність» його ситуації дуже сильно впливає на нього: «Ви не повірите, як складно «тримати марку». Бути завжди на висоті… А ще ж сесія попереду, і проблеми ростуть. Але я не сумую. Це все тимчасово».

Вирішення

В процесі консультацій і терапії ми поступово підійшли до питання, який істинний мотив його дій, навіщо він звалює на себе такі важкі ноші, чому це все так важливо для нього. Його відповіді були очікуваними: «Хто, якщо не я? Я повинен допомагати батькам! У мене є обов’язки перед дітьми, яких я треную, а також футбольні товариші залежать від мене, як я залежу від них!» У промові Андрія фігурували такі слова як «повинен», «зобов’язаний», «відповідальність», а також фрази про те, що «ну, зате, скоро я займуся собою, поїду на відпочинок». Ключ подальшої роботи був для мене більш ніж зрозумілий. Було необхідно «познайомити» Андрія з самим собою: його тілом, його почуттями, його переживаннями.

Таким був синдром хронічної втоми у Андрія.

Звалюючи на себе непосильні ноші, люди часто забувають про найпростіше і, здавалося б, очевидне – особистий стан, точніше те, які відчуття і/або переживання відчуваються в процесі роботи/діяльності.

Наше тіло так влаштовано, що якщо подряпати руку, рана буде боліти і нагадувати, що до того місця торкатися зайвий раз не потрібно. Тіло сигналізує нам про те, що внутрішній і зовнішній баланс порушений, є проблема. Свідомість зчитує цю інформацію і далі ми спрямовуємо свої дії на те, щоб цей дискомфорт мінімізувати. Проблема в тому, що сучасні люди вважають, що «щось робити з тілом», тобто реагувати на його сигнали, потрібно лише тоді, коли це заважає виконанню своїх функцій: хвороба, перелом руки або ноги, втрата свідомості і так далі. Тоді вживаються заходи, щоб тіло стало знову здоровим, і можна було продовжувати роботу. Така собі «поважна причина», а не якась там подряпина на пальці. Але це прояви лише однієї частини – зовнішнього дисбалансу, але ж існує і внутрішній.

Це світ людських почуттів, емоцій, відчуттів і переживань. Емоції «живуть» в нашому тілі і єдине, що можна зробити з ними – це пережити їх. Для сучасної людини, а особливо ділової, емоції і почуття є мало не на заваді в діяльності. А «найуспішніші» вчаться «брати емоції під контроль». Я розумію, що сучасний світ вчить прагматизму, холодному розрахунку і логіці, але ж не за рахунок здоров’я?

Синдром хронічної втоми – далі буде!

Щиро Ваш, Микола Кідер.

 

P.S. – терапевтичний випадок описано за згоди клієнта.

 

UPD. Наступна стаття тут.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook
Facebook
YouTube