Проблема усвідомленості, або в чому наша проблема?

Ну, що? Закінчилось? Відпереживали? Та ні, звісно. Ще ж там всякі суди будуть, страйки… Про що я? Ну, як, тож вибори у Штатах завершились. А чим останній час жило українське суспільство? Особисто в мене у стрічці новин було тільки про це. «Трамп всьо нам зробив, маладєц!» – «От і що він там зробив, ваш Трамп? Прийде Байден, все буде по-іншому». І так далі.
Я розумію резонанс виборів у самих Штатах. Там країна буквально поділена на два непримиримих табори. Але чому президент США так сильно хвилював (хвилює?) наших співгромадян, і чому їх так мало хвилюють (принаймні, за кількістю тих, хто голосував) наші, місцеві вибори – ті, що прямо впливають на їх життя?
Давайте трошки поміркуємо в цьому ключі. І, як не дивно, ці міркування будуть повністю відповідати основному напрямку моєї діяльності – терапії панічних атак і ВСД.

 

Що таке усвідомленість?

Страшенно затерта, збита фраза, якою глянцеві журнали заповнюють будь-яку порожнечу – «жити треба свідомо» (більш затерті, хіба, «зона комфорту» і «вийти з зони комфорту») – насправді має глибокий сенс. Дозвольте поясню на прикладі, що значить жити свідомо і несвідомо.

 

🚦Чому, коли ви підходите до «зебри», пішохідного переходу, ви дивитесь наліво-направо, а потім йдете через перехід? Бо так написано в правилах дорожнього руху? Чи, можливо, є інша причина? Ви справді переживаєте, що вас може збити машина, а не хвилюєтеся, що порушуєте ПДР, коли переходите в неналежному місці. Це – усвідомлена дія.

 

👋А от коли люди вітаються на Великдень «Христос Воскрес!» – вони свідомо обмірковують суть привітання і те, чому важливо вітатися в цей день саме так? Скоріше, ні. Просто так треба. «Так заведено». Це «автоматизм», несвідома дія.

 

🧘Можливо, занадто широкий дав приклад. Давайте трошки звузимо. Як ви думаєте, скільки +- разів на день людина виконує свідомі дії? Дивне питання, чи не так? Скажете: «Ну, як, кожен по-своєму… Хтось більш свідомий, хтось менше, як тут можна міряти?». А я вам відповім: 2 рази в день. 1 раз – коли треба в туалет, і 2 – під час заняття сексом. Хоча, на жаль, мушу доповнити: під час заняття сексом можна і далі думати про те, чи вимкнена праска, і що приготувати завтра на сніданок.

 

😳Коли людині «припікає» в туалет – свідомість звужується, і єдиний яскравий мотив заповнює реальність, в якій живе тіло. І доки ця потреба не буде задоволена, ні про що інше думати не виходить. В інших же випадках голова живе окремо від тіла.

 

📱Погодьтесь. Ми ж коли їмо – обідаємо-вечеряємо – серфимо Інтернет (хтось – вмикає на фоні телевізор). І поки «мандруємо» соцмережами, цей процес настільки захоплює, що не дуже помічаємо, коли пообідали. Є таке?

 

Коли важливе не в пріоритеті

Люди пропускають повз власну увагу ті процеси, які безпосередньо мають вплив на їх життя, адже їхня свідомість зайнята чимось іншим, «більш важливим». Десь приблизно так я б описав людей, яким діагностують ВСД або ПА. Гіперопіка над рідними і близькими, замість контролю за власним здоров’ям. Бажання допомогти о 12-й ночі, незалежно від того, чи сам виспався. Думки про те, хто ж буде головувати в Білому Домі, а не про те, що вдесяте мером обрали Опанаса Опанасовича, який як ніколи не вивозив сміття з міста, так і не планує вивозити.

 

💣За таким принципом люди роками ігнорують болі в спині, поясниці, шиї, як варіант – перцевий пластир – і «знову в строю!» Проте разом із фізичним болем накопичується і біль психічний. Страхи, стреси, “непереболівші” стосунки, втрата близьких людей – це все реальні речі, на які, по-перше, неприємно звертати увагу, але які проявляться рано чи пізно у вигляді панічних атак. А по-друге, є «важливіші справи», адже треба сплатити кредит, забрати гроші в того, кому дали в борг, купити нову каструлю, а ще ж у брата алергія на пельмені…

 

У чому фокус?

🤹А вихід, насправді, дуже простий. Сфокусуватися на тому, чим ви зараз займаєтесь. Що ви відчуваєте? Чи зручно вам у тому одязі, у якому ви знаходитесь? Чи нормально провітрена кімната, в якій ви працюєте?

 

🤹Акуратно і педантично розібратися з тим, що вас оточує у вашому житті: чи задоволені ви будинком (квартирою), у якому живете? Рішення, які ви приймаєте, можливо, вам нав’язують, а ви хотіли б зробити якось інакше?

 

🤹Задати собі питання: що я відчуваю, коли думаю про «ту, важку подію»? Не заповнювати свій «ефір» хаотичним діями, «аби про те не думати». Усвідомити врешті-решт істину, що ніхто, крім вас самих, не є володарем вашого життя. І, відповідно, ніхто, крім вас самих, не несе відповідальності за вас і для вас, не зробить вам «харашо».

 

🏆І тоді, можливо, вам у першу чергу стане важливо, кого ж обрали безпосередньо у вашу міську/районну/обласну раду, а вже потім, якщо залишаться сили, час і все інше – кого обрали американці своїм президентом.
Більше того, може виявитись, що ви самі хотіли б зробити щось корисне для вашої громади, а заважає скромність, думка «та що я там вмію» і подібні речі?

 

Свідоме, усвідомлене життя – це шлях до здоров’я. Несвідоме, «автоматичне», нав’язане іншими життя – це шлях до хвороб.
Вибір за вами.

 

І ще один вибір. Скоро напишу кілька ідей, як прокачати свою, власну усвідомленість.

 

One Reply to “Проблема усвідомленості, або в чому наша проблема?”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *