Анорексія. Як підтримати свою дитину?

Скажіть чесно, чи знаєте ви жінку, яка хоча б раз не назвала себе поганою мамою? Особисто я з такими не знайома. Особливо сильно подібні думки засідають в голову, коли дитина хворіє. А ще дужче вони мучать, коли ви не можете, або не знаєте як допомогти. Природно, що шукаючи способи, мами роблять чимало помилок. Особливо, коли хвороби дітей мають психологічну причину. Однією із таких хвороб є нервова анорексія.

Цю тему активно висвітлюють на телебаченні, в інтернеті… Але коли ти сам стикаєшся з такою проблемою, інформації завжди не вистачає. Що роблять мами у ситуації, коли навіть гадки не мають, до кого звернутись за допомогою? Як і більшість сучасних людей – сідають гуглити. Якщо шукати в інтернеті «анорексія», «причини анорексії», «лікування анорексії», «симтоми анорексії» і т. д., то в  більшості статей можна дослівно прочитати: «всьому виною стосунки з мамою».

І тут – оп! – перший «гачок-помилка», на який ці самі мами потрапляють – почуття вини.  Велику частину енергії, внутрішніх ресурів вони починають витрачати не на вирішення проблеми. Вони витрачають їх на звинувачення себе, на самоїдство.

анорексія

Я не кажу, що стосунки у сім’ї загалом і з мамою зокрема не відіграють велику роль у розвитку анорексії. Відіграють. Але це далеко не єдина причина. Крім того, виховуючи свою дитину певним чином, ви навряд могли передбачити можливі наслідки. Якби ви могли робити щось по-іншому, то обов’язково би це робили. Для лікування вашої дитини набагато важливіше, якими будуть ваші стосунки зараз і надалі. Тому вкладайте час та енергію на відбудову стосунків, а не на докори сумління. З ними краще розбиратись на прийомі у психолога, а не займатись, як я казала, самоїдством. Так-так, якщо ви хочете допомогти своїй дитині вилікуватись від анорексії, то психолог повинен працювати не тільки з нею, а й з вами і, бажано, з усією сім’єю.

Друге – це проявляти по максимуму любові і прийняття своєї дитини такою, якою вона є. З її анорексією.

Про прийняття можна більше почитати тут.

Навчіться не критикувати дитину. Утримайтесь від слів: «Від тебе вже нічого не залишилось. Одна шкіра та кістки. Хіба так красиво? На тебе страшно дивитись». Поспостерігайте, які фрази такого типу говорите саме ви, можете ці слова записувати, коли спіймаєте себе на їх озвучуванні. Так само не коментуйте зовнішність і в позитивному світлі: «Навіщо тобі худнути? Ти ж  і так красива!». Взагалі утримайтесь від коментування, оцінювання тіла, зовнішності геть усіх людей, в  тому числі і своєї дитини. Це дуже важливо! Краще говоріть про свої почуття: «Я тебе люблю. Я тривожусь про твоє здоров’я. Я боюсь тебе втратити. Ти мені дуже дорога людина.»

анорексія

Якщо ви збираєтесь контролювати вагу дитини, щоб побачити бажані додаткові кілограми чи хоча б грами, робіть це так, щоб вона не бачила цифр. Або взагалі позбудьтесь вимірювальних предметів вдома, наприклад, вагів, сантиметрової стрічки. Адже при анорексії, додаткові навіть 100 грамів, викликають у хворого більше жаху, аніж страх смерті! Навіть якщо ви досягли певних успіхів у лікуванні анорексії, то плюсові заміри часто спричиняють регресію хвороби, повернення туди, звідки починали.

анорексія

Анорексія – це захворювання, яке за відсутності лікування не проходить саме по собі, як, до прикладу, застуда. І підтримка сім’ї – один із найважливіших помічників у боротьбі з цим розладом.

Любі батьки або інші близькі люди тих, хто хворіє анорексією! Я знаю, що любові і підтримки у вас багато. Тепер головне навчитись проявляти їх так, щоб почув той, кому вона адресована і допомогти близькій людині справитись із цим нелегким захворюванням.

 

З вірою у Вас, Тетяна Кідер.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *