Чому анорексія – це хвороба, а не підліткова «придурь»?

Важливий момент: анорексія – це найбільш «смертельний» психологічний розлад. Щоб ви собі розуміли, люди, які пробують завершити життя самогубством, помирають рідше, аніж анорексики.

Чому так відбувається?

Справа в тім, що анорексію діагностують, як правило, на пізніх етапах, через те, що:

1. Анорексики вправно приховують своє голодування.

2. Оточуючі не помічають активних спроб схуднути. А якщо і помічають, то не звертаються за кваліфікованою допомогою, поки людина не почне важити 20 кг.

Вони гадають, що поради «ти просто поїж» – то і є та сама «спасатєльна пілюля». Адже досі існує стереотип, що анорексія – хвороба моделей або просто розбещених дітей, які намагаються привернути до себе увагу.

Чому це не так?

Анорексія – це комплексний розлад, розвитку якого сприяють ряд факторів:

1) Певні особистісні характеристики (перфекціонізм, наполегливість….)

2) Сімейний вплив.

3) Соціокультурний вплив.

4) Генетичний компонент.

Саме генетичний компонент є основою схильності до цієї хвороби: на 13-й хромосомі є ділянка, яка пов’язана зі специфічним відчуттям голоду. Для більшості людей відчуття голоду є дискомфортним, неприємним, у нас бурчить в животі і ми прагнемо це відчуття втамувати. У ≈10% людей голод супроводжується приємними відчуттями: легкість, активність, бадьорість, часто відчуття близьке до ейфорії.

Якщо генетичного компонента немає, то людина, яка сіла на дієту і почала активно худнути зрозуміє, що відчуття голоду для неї нестерпне і з дієти може піти у «зрив». Так може розвинутись булімія. Але не анорексія.

Тому, власне, анорексія – це не примха, не мода і не “придурь”. Через одну лише моду на худобУ, чи невпевненість у собі, чи погані стосунки з батьками анорексію «підчепити» неможливо. Ці всі фактори працюють комплексно. Але якщо механізм уже запустився, зупинити його чим далі, тим важче.

Якщо ви зловили себе на думці, що голод відчувати вам приємно, худе тіло – це ваш орієнтир у житті, а стосунки з близькими так собі – сходіть на консультацію до спеціаліста зараз, аби ненароком не стати на «путь невозврата»

З вірою у Вас, Тетяна Кідер.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *